Лу Яого почув легку лоскітність, його пальці на ногах інстинктивно піджалися. Подивившись на винуватий вираз обличчя Янь Бочжуя, він обережно запитав:
— У тебе останнім часом настрій якийсь не дуже, еге ж?
Янь Бочжуй замер, його обличчя трохи похмурилося, і він вирішив зізнатися прямо:
— Є трохи.
Лу Яого одразу ж стурбовано додав:
— Чому? Щось сталося? Чи можу я чимось допомогти?
Янь Бочжуй замовк.
У тому й річ, що він сам не знав, чому в нього зіпсувався настрій. Здавалося, від самого вечора, коли пролунала пропозиція одружитися, його охопила якась похмура млявість.
Лу Яого уважно пригадав усе й теж це помітив: схоже, якраз після його слів про бажання завести стосунки Янь Бочжуй перестав нормально розмовляти.
Лу Яого припустив:
— Це через те, що я сказав про бажання закохатися? Ти боїшся, що через стосунки почнеш менше приділяти тобі уваги, тому й засмутився?
Янь Бочжуй обдумав хід думок Лу Яого, визнав його доволі слушним і кивнув — хай уже буде така причина.
Невже й справді через це? Лу Яого миттєво веселішає, простягає руку й сміливо тріпає Янь Бочжуя по маківці:
— Про що ти взагалі думаєш? Хіба я з тих, хто закине друга заради дівчини? Ми знаємося понад десяток років, навіть якщо я в наступну ж секунду закохаюся з першого погляду, я все одно не стану нехтувати твоїми почуттями заради якоїсь малознайомої людини. Ти для мене завжди на першому місці, звичайно ж! Ну, хоча поряд із першим місцем у мене ще мама і тато, ви ж усі моя родина. Чи ти мені не довіряєш?
— Звісно ні, — Янь Бочжуй трохи почервонів від слів Лу Яого. — Вибач, я не туди заїхав у своїх думках. Я не те щоб тобі не довіряю, просто... трохи невпевнений у собі. Боюся, що коли в тебе з'явиться дівчина, ти більше не захочеш зі мною проводити час.
Лу Яого без вагань відповів:
— Тоді можеш бути спокійним на всі сто відсотків. Ніхто й ніколи не зрівняється з тобою за важливістю в моєму житті. Навіть якщо я колись розійдуся з кимось, я ніколи й за жодних обставин не перестану дружити з тобою.
Почувши це, Янь Бочжуй відчув, як величезний камінь спав із його серця.
— Ну тепер ти заспокоївся? — Лу Яого розчулено й весело потріпав Янь Бочжуя за щоку та підколов: — Моєї дівчини й на горизонті ще не видно, а ти вже ревнуєш! Що ж буде, коли я справді закохаюся? Ти що, збираєшся конкурувати з нею за мою увагу?
Янь Бочжую і самому здавалося, що він поводиться вкрай дивно. Мало того, що в нього не було жодних підстав забороняти Лу Яого шукати кохання, так він же навіть не бачив тієї міфічної другої половинки, про яку той говорив! Якого біса він взагалі переживає? Чи то з егоїстичного страху, що після початку стосунків Лу Яого кине його, чи через брак довіри до почуттів друга... Хоча в тому, як Лу Яого ставиться до нього, він був упевнений на всі сто.
Згадавши про це, Янь Бочжуй остаточно заспокоївся і навіть сам запитав:
— Ну а зараз у тебе є на прикметі якась дівчина? Потрібна моя допомога чи порада?
Лу Яого посміхнувся:
— Ти так швидко змінюєшся! Тільки но ревнував до моєї майбутньої дівчини, а тепер уже сам пропонуєш допомогу й поради.
Янь Бочжуй торкнувся свого носа:
— Так є хтось чи ні?
Лу Яого знову просунув стопу в руку Янь Бочжуя, показуючи, щоб той не зупинявся, і відповів:
— Та немає. Я ж не з тих, хто легкоковажно ставиться до почуттів. Щоб почати зустрічатися, треба справді покохати людину. Не можна ж кидатися освідчуватися кожній зустрічній. Кохання — справа випадку, прийде час — побачимо.
Тепер Янь Бочжуй не просто заспокоївся, його настрій злетів до небес від незрозумілої радості. Він щосили намагався стримати куточки густ, які так і норовили злетіти вгору, підняв ніжку Лу Яого і, продовжуючи обережно підстригати нігті, вдарив удаваного спокою:
— І правильно. Доля — річ непередбачувана, тут нічого не вдієш. Ось коли зустрінеш когось дійсно особливого, тоді й подумаєш про це. А зараз не варто поспішати, нам і так непогано вдвох. До того ж, стосунки — це такий клопіт! Зі мною набагато зручніше, ніж із кимось іншим: це не я про когось дбаю, а ти весь час під моєю опікою. Дивись, ще виявиш, що кохання зовсім не таке прекрасне, як тобі здавалося.
— Угу-угу, котик має рацію в усьому! З котиком жити найпростіше й найспокійніше, — побачивши, що як би Янь Бочжуй не намагався тримати себе в руках, його губи все одно розпливаються в щасливій усмішці, а вигляд у нього такий задоволений, що аж світиться, Лу Яого й сам не зміг стримати усмішку. Йому так захотілося знову подразнити це кошеня! Він узяв його за підборіддя імовив: — Ой-ой, ти що, зрадів лише від моїх слів, що я поки не збираюся заводити стосунки? Невже й справді так боїшся, що я перестану з тобою гратися?
Янь Бочжуй трохи відвернувся, його білосніжні щоки під яскравим світлом лампи ледь помітно порожевіли. Він обережно відрізав ще один шматочок нігтя, а його низький голос у тиші ночі звучав так ніжно й прекрасно:
— Зрадів. Радий до нестями, що ми завжди будемо разом.
І річ не в тім, що він радів до нестями — Лу Яого зараз просто танув від того, яким милим був Янь Бочжуй.
О боже, рятуйте! Що це за ідеальне кошеня?!
Його можна і за руку тримати, і ліжко гріти, і обіймати як подушку для сну; він і прати вміє, і нігті стригти, і вуха чистити! До того ж який красень, яка розкішна фігура, а які солодкі речі говорить — просто смерть для серця.
Лу Яого настільки розчулився, що зовсім забув про свої недострижені нігті, кинувся прямо в обійми Янь Бочжуя і міцно тцьокнувся носом у його теплі м'язисті груди.
Ну справжнє ж кошеня, і нікуди від цього не дінешся! Має якісь переживання — і одразу ховає їх у собі, бачте, хвилювався, що після появи дівчини вони перестануть проводити час разом. Як можна бути таким неможливо милим?!
З таким милим котиком про жодне закидання через дівчину не може бути й мови. Навіть якщо він взагалі нікого не знайде, то зможе тискати цього котика все життя!
...
Оскільки головний страх було усунено, того вечора Янь Бочжуй напрочуд довго не міг заснути від переповненого збудження. Ближче до опівночі він навіть обережно відгорнув полог ліжка Лу Яого, щоб перевірити, чи той знову потайки не залипає в телефон.
Утім, відтоді як Лу Яого спіймали на гарячому, він рідко засиджувався за телефоном ночами. Цієї ночі він поводився дуже слухняно і заснув зарання, тож коли Янь Бочжуй зазирнув під полог, перед ним постало лише солодке видовище: миле цуценя міцно спало з розчервонілими щоками, трохи розтуливши губи, і тихо-тихо сопіло уві сні.
http://bllate.org/book/32104/3918970
Готово:
