— Брате, ти дома? У мене вдома зламався кран, у тебе немає гайкового ключа? Позич на хвилину.
Інструменти в будинку Нань Цзиня й справді були на всі випадки життя.
Він також умів усе на світі.
Лагодив усе сам, де б що не зламалося.
Якби він не боявся контактувати з людьми, то цілком міг би забезпечувати себе лише цим ремеслом.
Нань Цзинь знайшов ящик для інструментів і підійшов до дверей. Його голос усе ще звучав невпевнено й занадто тихо:
— Я, я залишу їх біля дверей, ти скоро вийдеш і візьмеш.
Ци Лэ відповів:
— Добре, брате, дякую.
Повернувшись додому, він зачинив двері й втупився в монітор.
Юнак спочатку прочинив їх на вузьку щілину.
Переконавшись, що назовні нікого немає, відчинив повністю.
Він заніс ящик з інструментами до дверей сусідів.
На його обличчі була медична маска, але шапки він не надів — його волосся було настільки густим, що вже закривало очі, і через це на моніторі ледь можна було розгледіти родиму пляму.
Він зігнув пальці й постукав у двері.
І швидко побіг назад, зачинивши за собою.
Так, ніби за ним гналися хижі вовки.
У кутиках губ Ци Лэ заграла усмішка.
Він вийшов, заніс інструменти всередину.
Подивившись на гайкові ключі та викрутки… чого там тільки не було, він трохи підняв густі брови, просто взяв і розібрав кран, після чого знову побіг до сусідів і постукав у двері:
— Брате, ти вмієш лагодити? Я не зміг, мене всього забризкало водою, весь дім зараз затопить.
Нань Цзинь щойно повернувся до спальні, як почув гуркіт у двері.
Він справді боявся виходити.
Знову поправив маску на обличчі.
Підійшов до дверей.
Схрестив руки на грудях, міцно вчепившись долонями в плечі — лише відчуваючи фізичний біль, він міг відволіктися від свого психологічного страху, і напружено вимовив:
— Вибач, я, я не можу показатися людям, пошукай когось іншого майстра.
— Я щойно переїхав, тут усе незнайоме, не знаю, де шукати майстра з ремонту?
Голос юнака поступово охрип:
— На першому поверсі в магазинах є.
— Що ж робити, води занадто багато, боюся, поки я туди й назад ходитиму, твою квартиру повністю затопить.
— Ай-яй-яй! Мій одяг! Тієї ж матірці на горіхах! Ти проклята мітла! Я тільки-но висушила білизну, а ти мені її всю залив! Сліпий виродок, очей не маєш, мало тобі ганьби з верхнього поверху все заливати!
Ци Лэ тягнув за обидві труби.
Одна була на кухні, з неї дзюрчала вода, заливаючи все навколо.
Друга — на балконі у вітальні, звідти вода розліталася на всі чотири боки. Балкон одразу ж залило, і вода неминуче потекла вниз, геть вимазавши й наскрізь промочивши ковдри та одяг, які сушили сусіди.
Голос старої жінки знизу міг змагатися з гучномовцем.
Вона безперервно випльовувала лайку.
Та ще й збиралася піднятися нагору, щоб звести рахунки з Ци Лэ.
Нань Цзинь почув це.
Серце його стиснулося.
Сусіди в цьому будинку були не з рохких.
Новий сусід за голосом здавався зовсім молодим.
Він точно не зможе перелаяти бабулю знизу.
Деякі літні люди люблять користуватися своїм віком.
Ляжуть на землю, і окрім як вибачатися та платити гроші —
Жодних інших варіантів.
Розділ 11: Гроші чи далі влаштовувати істерику?
Вода продовжувала бризкати назовні.
Якщо сусідка підніметься сюди.
Він тим паче не зможе піти шукати майстра.
Нань Цзинь надів маску і шапку й у пориві імпульсу відчинив двері.
Край шапки був низько опущений, і сам він дивився в підлогу, тому не побачив, який вигляд має Ци Лэ, знав лише те, що той нібито дуже-дуже високий.
Коли юнак наблизився і покликав його братом, йому здалося, ніби на нього насувається ціла гора.
Дихання частішало, він інстинктивно відступив назад.
Ци Лэ зупинився з тривожним обличчям:
— Брате, що робити? Ти вмієш лагодити? Знизу вже лаються, може, мені спершу піти вибачитися перед людьми, а потім пошукати майстра?
охоплений жахом Нань Цзинь зачинив двері, залишаючи лише маленьку щілину для розмови.
— Т-ти спускайся.
— Я допоможу тобі полагодити, коли закінчу, ти п-повернешся.
— Це займе хвилин зо тридцять.
Його голос був слабким і тремтів.
Від цього Ци Лэ відчув таке солодке збудження, що в нього аж затерпала шкіра на голові, а жага володіти нею розросталася до нескінченності. Його губи трохи ссунулися в посмішці, нагадуючи жадібного шаленого пса, що випромінював моторошну, мерзенну ауру.
Хоч Нань Цзинь і не підіймав очей.
Але він був дуже чутливим до людської злоби.
Відчув небезпеку і мимоволі втиснувся глибше в кімнату.
Божевілля на дні зіниць юнака було придушене майже до межі спотворення.
Щм сильніше Нань Цзинь боявся, тим сильніше той прагнув дій.
почувши кроки на сходах нижче, юнак ніби злякався і з гуркотом зачинив двері.
Стара з нижнього поверху піднімалася, голосно лаючись.
— Живе нагорі якась кара небесна, спокійного життя від нього немає!
Добравшись догори, стара на мить замріялася, побачивши Ци Лэ, але швидко знову випустила з рота матюки й попрямувала прямісінько до дверей Нань Цзиня. Юнак був витіснений старою вбік, а вона почала гамселити в двері.
Гурк-гурк-гурк!
— Кара ти ходяча! Безсовісна істота, негідник нечестивий! Кажу ж тобі з'їжджати, а ти не йдеш! Це ти спеціально мій одяг старої облив, га?! Ану виходь!
Ци Лэ спершу хотів навіть спуститися і вибачитися.
Але тепер його обличчя остаточно похмурішало.
— На кого це ви лаєтеся?!
Стара підняла голову і ззирнула на Ци Лэ:
— А тебе не стосується, не лізь не в своє діло!
Ци Лэ вимовив похмурим голосом:
— У мене вдома прорвало трубу, нащо ви на людину лаєтеся?
Стара люто заверещала:
— Атож, виходить, це ти, черепашачий син! Ти весь мій одяг забрудив, і що тепер робитимеш?!
Ци Лэ невдоволено кинув:
— А що ви хочете зробити?
Стара тицьнула пальцем у двері Нань Цзиня:
— Ви обидва забирайтеся звідси! Нечиста сила!
Ци Лэ відрубав:
— Це моя провина, до нього яке діло? Досить нести маячню! Ще раз влаштуєш тут свої старечі витівки — я викликаю поліцію!
Стара тут же лягла на підлогу, починаючи влаштовувати істерику: то плакала, то примовляла, то ляскала себе по стегнах:
— Та він ще й правий! Ой, дідусю мій~ чого ж ти так рано пішов~ залишив мене, стару, саму~ тут мене ображають~ усю білизну мені залили~ та ще й поліцією погрожують~ дідусю мій~ забери мене краще з собою~ ай-яй-яй!
Ци Лэ: ?
Тільки-но вдалося створити зручну нагоду, якого біса ця стара влаштовує цирк?
Можна ж було просто поговорити й відшкодувати їй вартість кількох речей.
Вона ж ніяк не замовкає та ще й на Цзинь-ге нагнала, чим він їй насолив, стара відьма!
— Сто… — він уже хотів ляпнути про тисячу, аби вона заткнулася, але раз вона посміла лаяти Нань Цзиня, Ци Лэ відчув неприємний укол у грудях, — Сто юанів. Замовкнеш — забирай гроші, не замовкнеш — я телефоную в поліцію, і максимум, чого ти від мене домогтися зможеш, це мої вибачення. Хочеш грошей чи вибачень, думай сама!
Будь у неї хоч крапля виховання, вона б не стала з порога починати з лайки на адресу Нань Цзиня.
Але темна і забобонна, нехай не на 100%, та на 90% вона була панічно жадібною до грошей.
У старої не було пенсії, і сто юанів справді її похитнули.
Зрештою, Ци Лэ сам сказав, що прорвало трубу і вода була чистою.
Завтра вигляне сонце, білизну знову вивісять і вона висохне, а отримати сотню просто так — очі старої забігали, і вона знову почала ляскати себе по стегнах, голосно голосячи:
— Сотнею юанів хочеш відбутися?! Ой, дідусю мій~ чому ж доля до мене така жорстока~ люди добрі~ молодиця стару людину ображає~ чи є на цьому світі хоч якась справедливість?!
Обличчя Ци Лэ стало чорнішим за казанок, його похмурість лякала.
Він міг дати й більше.
Але ця стара поводилася надто огидно.
Він витягнув телефон, зайшов назад у кімнату й виніс ще сто юанів готівкою. Затиснувши тонку купюру двома пальцями правої руки, лівою він набрав 110 і виплюнув із кривою усмішкою:
— Гроші чи далі влаштовувати істерику?
Побачивши, що юнак справді збирається дзвонити до поліції, вона миттєво злякалася.
Словесні вибачення їй були не потрібні, навіщо втрачати реальні гроші.
Вона ляснула себе по сідницях, підіймаючись, вихопила гроші з рук хлопця.
Терши обличчя, кинула:
— Цього разу прощаю! Ще раз заллєш нижній поверх — ти не викликатимеш, я сама зателефоную в поліцію! Жити з вами в одному будинку — суща кара господня! Тьфу!
Ци Лэ нічого не відповів, подумки вирішивши ввечері спуститися й перерізати їй проводку.
Нарешті запала тиша.
Нань Цзинь стояв за стіною, почуваючись абсолютно пригніченим.
Він і справді здавався таким жахливим — новий сусід ледь переїхав, а труби вже прорвало, і все через те, що той оселився поруч із ним.
Виявляється, імідж нещасливої людини й справді працює на всі сто.
Щойно стало тихо, Ци Лэ знову постукав у двері.
З глибоким каяттям в голосі він вимовив:
— Вибач, брате, через мене ти теж постраждав. Скажи, де тут шукає майстра, я сам сйду пошукаю.
— Не треба, у всьому винен я, не шукай ніяких майстрів, зачекай трохи.
Нань Цзинь побіг до ванної, натягнув маску так, щоб закрити все обличчя, надягнув шапку, повністю сховавшись під нею, з десяток секунд збирався з духом, перш ніж наважитися вийти.
Ци Лэ все ще чекав зовні.
Навіть попри підготовку, серце Нань Цзиня знову пропустило удар.
Йому дуже хотілося зачинити двері.
Але труби у хлопця прорвало через нього ж, і він почувався зобов'язаним усе виправити.
З останніх сил борючись із фізичним дискомфортом, він зупинився перед Ци Лэ й сказав:
— Я, я допоможу полагодити, чи міг би ти побути на вулиці якийсь час?
Присутність людей робила його тіло дерев'яним.
І швидше за все, ніякого ремонту з ним поруч не вийшло б.
Ци Лэ кивнув, і погляд його був таким, ніби він ладен проковтнути юнака живцем.
Збагнувши, що в шапці той його кивка не помітить, він глухим, хрипким голосом відповів:
— Добре, дякую за клопіт, брате. Балкон і кухня.
Нань Цзинь зайшовсередину.
Спочатку він зазирнув на кухню.
Швидше за все, була невелика теча, сусід не вмів лагодити й просто спробував усе розікрутити, через що вода почала бити фонтаном у різні боки, і тепер увесь поверх кухні був у калюжах.
Нань Цзинь мимоволі смикнув маску вгору.
Знайшовши запобіжний вентиль подачі води, він перекрив його.
Вода в обох місцях зупинилася.
Він підняв інструменти й підійшов ближче.
Виявилося, що все було абсолютно новим. Перевіривши прокладки, серцевину крана й решту деталей, він не знайшов жодних несправностей, акуратно зібрав усе назад, відкрив вентиль і кран — у місці з'єднання труб усе ж трохи сочилася вода. Він знову перекрив воду і обмотав проблемне місце шаром герметичної стрічки.
Знову відкрив вентиль — на цей раз усе було гаразд.
Згадавши про балкон, він рушив туди.
І знову повторив процес перекриття води.
На балконі історія повторилася.
Ци Лэ під час переїзду замінив геть усе на новеньке.
Він просто самостійно розібрав конструкцію, хоча всі внутрішні деталі були цілими. Нань Цзиню навіть не довелося нічого лагодити на балконі — хлопець просто не зумів усе правильно зібрати докупи.
Закінчивши, він мовчки зачинив ящик з інструментами.
Обережно прочинив вхідні двері.
Ци Лэ на місці не було, і він із полегшенням видихнув.
Швидко дістав із кишені власні ключі.
http://bllate.org/book/32231/3931777
Готово:
