Глянув на годинник, він зрозумів, що так воно і є, ба більше — час пролетів на двадцять хвилин швидше, ніж гадалося.
— Дядьку, ви повернулися.
Побачивши, що батько Вэнь Сина прийшов, Вэй Цзыюэ квапливо схопив зі спинки дивана свій рюкзак, готуючись накивати п'ятами.
Вэнь Фэн окинув поглядом трьох малих пройдисвітів на дивані й насупився:
— Вэй Цзыюэ, Цзи Цин, чого це ви досі не вдома? Дивіться мені, розповім усе вашим батькам.
— Дядьку, ми вже йдемо!
Вэй Цзыюэ впіймав слушну мить, смикнув Цзи Цина, і вони вдвох шмигнули за двері. Боявся він не самого Вэнь Фэна, а того, що той через поганий настрій вибовкає їхні успіхи в навчанні батькам.
Вэнь Фэн подивився на те, як ця пара малечі дременула геть, і нарешті перевів погляд на сина, який продовжував гладити собаку. Він поклав портфель на журнальний столик і дістав з кухні дві склянки гарячого молока — одну поставив перед собою, іншу перед Вэнь Сином.
Вэнь Фэн бачив, що син за весь час навіть не глянув у його бік, і відчув роздратування, хоча й не виказав цього на обличчі. Він подумав, що якщо почне сварити сина, то дядя Тан, дізнавшись про це, невідомо ще якими словами його самого розноситиме.
Вэнь Фэн насупився:
— Що ти думаєш про мою пропозицію, яку я озвучив сьогодні вдень? Як у вас складаються стосунки з Дин Сияном?
Раніше він почув, що Дин Сияна перевели до цього класу, і неабияк зрадів: як-небудь, а перший учень паралелі — це неабиякий рівень. Навіть якщо між ними з А-Сином і були колись непорозуміння, варто лише А-Сину вибачитися і трохи поспілкуватися — зрештою, можна буде навчитися в того чогось корисного. Хоча А-Син зараз і займається спортом, але навіть для спортсменів знань із загальноосвітніх предметів замало, тому головне — старанно вчитися. Власне, і в Студентський совет він його проштовхував з тією ж метою.
Почувши це питання, Вэнь Син відчув, як гнів, що його вдалося трохи приглушити заспокійливим погладжуванням пса, знову спалахнув:
— Завдячую вам, батьку, справи «чудові».
Ледь замовкли ці слова, як він тут же побіг принижувати його. Хочеш, щоб я зливався в екстазі зі своїм огидним суперником і старанно вчився? Забудь про ці мрії.
Вэнь Фэн не знав, що коїться в голові у сина, але від такої відповіді йому стало незатишно:
— Ти маєш вчитися, тільки так з’явиться шанс вступити в Асоціацію по захисту Омег. Не будь таким свавільним.
Вэнь Син лише гірко засміявся — ну звісно, ця фраза Вэнь Фэна знову підняла його рівень люті до максимуму.
— Я зроблю так, щоб ви були задоволені.
...
— Старосто Дин, це екзаменаційні листи, які просив класний керівник, старий Сун.
Чіткий, м’який голос юнака пролунав наче легкий осінній вітерець, приємно лоскочучи слух. На білосніжному ніжному обличчі грала легка посмішка, відкриваючи чарівні ямочки на щоках та гострі ікла, через що він скидався на милу ляльку.
Проте наступної миті рухи юнака вщент зруйнували цю красу.
Вэнь Син з силою вдарив стосом паперів по столу Дин Сияна так, що стільниця здригнулася, випромінюючи чистий виклик.
Добре, що тут кожен сидить за окремою партою, — подумки відзначив про себе сусід Дин Сияна, Фан Сяоюй.
Вэнь Син теж знав, що тут одномісні столи, інакше вигадав би інший спосіб. Того дня він попередив Дин Сияна, щоб той тримався подалі від Лу Тяньтянь, але не тільки не послухав, а й став ще нахабнішим — Вэнь Син уже кілька разів помічав, як вони нишком перешіптуються. Схоже, справді, як казав Цзи Цин, без прочухана не обійтися.
Дин Сиян глянув на папери перед собою і спокійно поклав їх до акуратно складеної стопки.
— Вэнь, якщо не вмієш поводитися з речами, можеш спробувати відрубати собі руки, — промовив Дин Сиян.
Як тільки ці слова злетіли з його вуст, Фан Сяоюй, який уже готувався заглибитися в роботу, роззявив рота так, що туди спокійно влізло б яйце. Минуло вже пів місяця від початку навчання, і Дин Сиян, окрім своїх обов’язків старости, ні з ким у класі не контактував, а після занять зникав так швидко, що його взагалі ніхто не бачив. Хіба що останніми днями щось змінилося, та й то — лише в присутності шкільного хулігана.
Вэнь Син — визнаний на форумі Першої середньої школи Чжаочэна «школяр року», тобто головний хуліган. Про нього знали всі — від випускників минулих років до першокласників. Колись адміністратор анонімного форуму навіть хотів влаштувати голосування за звання головного хулігана, але через малу кількість учасників та жахливі сервери сайту все закінчилося повним провалом. Зрештою, після «польових досліджень» адміністратор особисто присудив цей титул Вэнь Сину.
Тц-тц, ну й ну. Перейшов дорогу хулігану — боїмося, дні старости тепер будуть не солодкими.
Фан Сяоюй не знав Вэнь Сина близько, і хоча за пів місяця той поводився досить тихо, перше враження нікуди не зникло.
Щойно Дин Сиян договорив, посмішка з обличчя Вэнь Сина зникла. На білому личку миттєво відбився гнів:
— Старосто Дин, я називаю тебе старостою лише з поваги, ти справді вважаєш, що ці слова варті мого ставлення? Чи, можливо, староста Дин зовсім не хоче виконувати обов’язки з допомоги учням, про які говорив старий Сун? Якщо так, то прошу — негайно звільняйся, не треба себе обтяжувати.
Від цих слів Дин Сияна Вэнь Сина ледь не вхопив удар. З якого дива він так говорить?
Дин Сиян, почувши це, зневажливо хмикнув. Його ясно-карі очі повільно піднялися, а в погляді промайнула відраза:
— Вэнь, ти справді вважаєш, що твоя поведінка входить у межі моїх обов’язків як старости?
Блазень. Огидно до нудоти.
Вэнь Сина аж затрясло від люті, голос його ледь помітно тремтів:
— Що, старосто Дин, вважаєш, що я не повинен бути в цьому класі? Чи ти думаєш, що я не гідний бути частиною цього колективу?
До біса всю цю провину, нехай вона зникне! Шкода, що того дня він ще вважав, що сказав зайве, тепер же бачить — треба було бути ще жорсткішим.
— Це ти сам сказав, я такого не казав.
Промовляючи це, Дин Сиян мимоволі стиснув кулаки. Його агресивні Феромоны через різку зміну настрою почали виходити з-під контролю, готуючись вирватися назовні.
Вэнь Син, розлючений такою нахабністю, вже не міг знайти слів, тому просто замахнувся, щоб ударити ногою по його стільцю.
Але раптом відчув легкий запах алкоголю. Його Железа, надійно захищена Блокуючий пластырь, різко заболіла, тіло зрадливо обм’якло, і він безсило повалився прямо на Дин Сияна.
http://bllate.org/book/31153/3796373
Готово:
