Сказав це, Чжоу Чжоу прямо вибрав великий шампур і простягнув його Цзян Юю:
— На, брате Юй, ми нарешті розібралися з тим покидьком Фан Ціміном, як можна не відсвяткувати це як слід?
Фу Нин знову втрутився і тихо промовив:
— П’ять на одного? Хіба ви не брати? Чому ви не пішли йому на допомогу?
Решта промовчали.
— На той момент ми ще не були знайомі, а інакше я б життя поклав, щоб допомогти братові Юю, — відрізав Дэн Цзясинь.
— Слухай, — Чжоу Чжоу трохи помовчав, — ти, відміннику, поводишся як дружина, яка контролює бюджет. Такий захисний інстинкт, справжній тиран.
Фу Нину така характеристика здалася цікавою:
— А як щодо Цзян Юя?
Чжоу Чжоу вп’явся поглядом у Цзян Юя і прошепотів:
— Схожий на підкаблучника.
— Підкаблучника?
Ден Цзясинь пояснив:
— Ну, це той, хто боїться своєї дружини, ха-ха-ха-ха! — він засміявся так сильно, що почав гикати, але одразу замовк, варто було Цзян Юю кинути на нього колючий погляд.
Фу Нин замислився:
— Він? Неможливо.
— Чому ти так впевнений? Послухай мене, чим більше такі люди, як брат Юй, не бояться ні чорта, ні Бога, але при цьому цінують вірність, тим більше вони бояться своїх дружин.
Фу Нин більше нічого не сказав. У минулому житті його стосунки з Цзян Юєм обмежувалися лише закоханістю. Він вважав, що партнери мають давати одне одному достатньо особистого простору, інакше стосунки стануть надто задушливими, тому майже ніколи не розпитував Цзян Юя про його плани.
Іноді, вже після всього, Цзян Юй цілував його в шию і питав:
— Я тиждень не повертався, ти навіть не запитав, де я був?
— Хіба ти не був за кордоном на конференції?
Губи Цзян Юя, наче трава під вітром, лоскотали його шкіру. Щойно Фу Нин відсунувся, Цзян Юй зі злістю вкусив його за плече, залишивши глибокий слід від зубів, що відгукнувся слабким болем.
Точнісінько як вовкодав.
— Готово.
Глибокий голос Цзян Юя вирвав Фу Нина з роздумів. Зараз вони були лише школярами у формі, які весело поїдали шашлики.
— Цю решту залиште собі, я з’їм щось інше.
Цзян Юй замовив тарілку рисових коржиків з османтусом — солодких, але не нудотних.
Компанія їла, жартуючи і сміючись, поки весь стіл не виявився вкритий залишками бенкету. Вони були в тому віці, коли енергія б’є ключем, а апетит сягає неймовірних масштабів. У стаканчику для бамбукових паличок не залишилося вільного місця, вони висилися цілою горою.
Коли вони закінчили, ніч стала глибшою, але в забігайлівці з барбекю ставало лише шумніше. Вузька вуличка була просякнута ароматами життя.
Коли вечірка закінчилася і всі розійшлися, Цзян Юй, перекинувши шкільну форму через руку, помітив, що Фу Нин досі стоїть на місці, і запитав:
— Що таке?
Фу Нин відповів:
— Ти наївся? Може, підемо з’їмо рамен? Тут навпроти, досить непогано готують.
Цзян Юй ледь помітно посміхнувся:
— У тебе все ж є совість. Не дарма я заробив ці подряпини від Фан Ціміна.
— Після їжі як раз розберемо задачі, ти вранці навіть не встиг дослухати рішення до кінця.
Цзян Юй: «?» Розбирати задачі в ресторані?
Він відчув, як ниють маленькі подряпини на обличчі, і без того не дуже хотів вчитися, а зараз — поготів.
За мить Цзян Юй сказав:
— Не треба, я не голодний.
Фу Нин:
— …Добре, тоді пішли додому.
Вони пішли в бік шкільних воріт плечем до плеча. Ліхтарі вздовж дороги світили тьмяно, кожні кілька кроків траплялися візки з вуличною їжею.
Шумно, метушливо, по-справжньому і водночас нереально.
Повернувшись увечері в гуртожиток, Фу Нин закінчив із завданнями та тестами лише до одинадцятої вечора. Потім він дістав зошит із нотатками і продовжив систематизувати знання, починаючи з першого класу старшої школи. Коли останній розділ був приведений до ладу, перевалило за дванадцяту. Позіхаючи, Фу Нин видерся на верхнє ліжко.
Наступного ранку під час ранкового читання він збирався спочатку пояснити Цзян Юю базу, а потім перейти до тестів. Минув уже майже тиждень, він мусив будь-що розібрати з ним результати першого місячного іспиту.
Фу Нин прийшов до класу заздалегідь. Але Цзян Юя ще не було.
— У брата Юя неприємності, — сказав Чжоу Чжоу.
У Фу Нина серце пішло в п’яти. У минулому житті Цзян Юй домігся великого успіху, тому, теоретично, не мав потрапити в серйозну халепу, але Фу Нин однаково хвилювався.
— Що сталося?
— Кажуть, батьки Фан Ціміна прийшли влаштувати скандал, вимагають пояснень від директора. Зараз вони в кабінеті, а Цзян Юя туди потягли ще вранці.
Оскільки справа стосувалася брата, Чжоу Чжоу підслуховував дуже уважно.
— Одних вибачень їм мало, вони там влаштували справжню істерику.
— І чого вони хочуть? — запитав Фу Нин.
Хоча Фан Цімін виглядав жахливо, шкільний лікар сказав, що нічого серйозного немає, Цзян Юй знав міру. Фу Нин чув усе особисто, коли стояв під дверима медпункту. Інакше завуч не обмежився б лише попередженням і написанням пояснювальної.
— Вимагають, щоб Цзян Юй встав на коліна і вибачився, або щоб його вигнали, — Чжоу Чжоу скрипів зубами. — Це вже занадто! Якби Дзясінь мене не тримав, я б уже влетів туди і влаштував їм розбір польотів.
Ден Цзясинь закотив очі:
— Не мели дурниць. Ти б перед завучем на коліна впав, який там розбір польотів.
Чжоу Чжоу проігнорував його, продовжуючи описувати істерику батьків Фан Ціміна. Фу Нин не зміг всидіти на місці й підвівся.
— Ти куди? — гукнув Чжоу Чжоу.
Фу Нин не озирнувся:
— Піду подивлюся на таланти батьків до істерик.
Кабінет завуча був окремим, але біля дверей уже зібрався натовп — учителі та учні.
— Дайте пройти.
Фу Нин протиснувся крізь натовп і постукав у двері.
Решта: !!!
Двері відчинили. Побачивши Фу Нина, завуч завмер:
— Ти чого тут?
Фу Нин сказав:
— Я прийшов пояснити ситуацію. Це не повністю вина Цзян Юя.
Він глянув усередину: там сиділи двоє літніх людей, вони не були схожі на дідуся з бабусею. Він випадково почув, як позаду хтось пліткував про пізню дитину.
— Доброго дня, — Фу Нин відразу перейшов до суті. — Це Фан Цімін першим почав розпускати про мене чутки. Цзян Юй — мій хороший друг, він не зміг стояти осторонь і втрутився. Учні іноді сваряться, це звичайна справа. Ще вчора я чув від лікаря, що з Фан Ціміном усе гаразд, у нього лише подряпини.
http://bllate.org/book/27171/3288127
Готово:
