Голова на плечі трохи ворухнулася:
— Лід…
Се Шэн повернув голову:
— Що?
Шэнь Цзинло хнюпився, його голос був ледь чутним, і він, по-хлоп'ячому ластячись, притулився до самого вуха Се Шена:
— Хочу льоду…
Під час вторинного статевого диференціювання температура тіла стрімко підвищується. Проте це внутрішнє тепло, і охолодити тіло ззовні вкрай важко.
Се Шен від його дихання відчув лоскіт у вусі і мимоволі втягнув голову у плечі. Піднявши погляд, він подивився на супермаркет удалині, потім на медпункт, що був зовсім поруч, і рішуче обрав останнє.
— Лід… ананасовий лід, манговий лід, виноградний лід…
Той, хто сидів на його спині, наполегливо продовжував бормотіти.
Палюче дихання обпікало задню частину шиї Се Шена, його найвразливіше та найчутливіше місце хтось туди-сюди тер. Дихання Се Шена дещо пришвидшилося, а на лобі виступили дрібні крапельки поту.
Якщо чесно, він справді трохи побоювався, що Шэнь Цзинло відкриє рота і вкусить його за залозу, і тоді він, мабуть, просто на місці скине цього великого пса зі спини.
Насилу доплентавшись до медпункту, Се Шен доніс Шэнь Цзинло до ліжка, але в ту саму мить, коли піднявся на ноги, ледь не втримався на ногах сам.
Фізична форма у нього завжди була непоганою, просто Шэнь Цзинло виявився надто важким.
До того ж, від самого початку Се Шен відчував, що щось не так: його серце билося надто часто, ноги трохи ослабли, і до того ж…
Йому здавалося, ніби в повітрі розлився ледь помітний солодкуватий винний аромат.
Се Шен потряс головою, збираючись піти.
У цей момент хтось іззаду схопив його за край одягу.
Се Шен озирнувся і побачив, що Шэнь Цзинло вже отямився і дивиться на нього парою вологих світлих очей. Кучеряве волосся на лобі хлопця було злегка зволожене потом і безпорадно звисало, поєднуючи в собі краплину мужності та жалюгідності — вилитий золотистий ретривер.
— Шкільного лікаря немає.
Шэнь Цзинло кивнув, нічого не кажучи і не рухаючись.
Се Шен від його погляду відчув певну розгубленість:
— У мене немає пригнічувача для альф.
Шэнь Цзинло розтулив рот, ніби хотів щось сказати, але знову мовчки проковтнув слова.
— …Приляж на хвильку. — Се Шен засунув білу ширму біля ліжка і рушив до виходу з медпункту.
Усе було спокійно і мирно.
Доки двері медпункту не зачинилися.
Се Шен простояв на місці дві секунди, а потім його ноги ослабли, немов усі сили в одну мить покинули його тіло, і він важко осів на підлогу.
Солодкий і водночас різкий — це був його запах.
Коридорні вікна були широко відчинені, назовні зеленіли пишні крони дерев, літній вітерець залітав усередину, приносячи із собою пахощі листя та квітів, і м’яко торкався спітнілого обличчя юнака.
Се Шен сидів на підлозі, важко й уривчасто дихаючи.
Падаючи, він вдарився рукою об сусідній стілець, і тепер на подряпаній шкірі проступали краплі крові, проте Се Шен не відчував болю.
Точніше кажучи, здавалося, що всі органи чуття на його тілі відмовили, і залишився лише нюх, який жадібно вловлював у повітрі той ледь помітний шлейф феромонів альфи.
Просто за вікном буяли кущі троянд, їхній аромат заспокоював і бадьорив, проте навіть цей густий квітковий запах не міг заглушити сильний аромат полуничної горілки, що розливався в повітрі.
Це були феромони Шэнь Цзинло.
Він насправді зміг відчути феромони Шэнь Цзинло.
Серце шалено колотилося.
Се Шен притулився спиною до стіни і повільно заплющив очі.
–
Відчувати чужі феромони для будь-якого альфи чи омеги було чимось цілком буденним.
Крім Се Шена.
— Порушення взаємного сприйняття феромонів, також відоме як «нюхова самотність».
Хоча залози в нього були, він від народження не міг відчувати чужі феромони, і майже ніхто не міг помітити присутності його власних феромонів. Ніби самотній ізолятор, він зовсім не вписувався у цей світ, сповнений найрізноманітніших ароматів.
У день, коли Се Шен диференціювався в омегу, лікар виніс йому цей діагноз.
Згідно зі статистикою, на цю недугу страждає менше ніж один відсоток людей.
Се Шен сидів на самоті в лікарняному коридорі, стискаючи в руках аркуш із діагнозом, надзвичайно спокійний.
Щойно диференційований молодий омега нічого не боявся. Не відчуває запахів — і чудово, не всі ж альфи пахнуть приємно, до того ж це повністю виключає ризики, жодної ймовірності бути спровокованим чи змушеним до тічки, просто благодать.
Одягнув сонцезахисні окуляри — і байдуже на всіх, феромонів не чуєш — і на душі світло.
У найгіршому разі можна вважати себе бетою.
Так Се Шен казав собі.
Вважати себе бетою.
Проте кожна надзвичайно важка ніч під час тічки здавалася невидимою велетенською рукою, яка міцно стискала горло Се Шена і знову й знову шепотіла йому на вухо: «Ні, ти зовсім не такий».
— Ти всього лише звичайнісінький і навіть дещо потворний омега.
І зміни зовсім не залежали від його волі.
Се Шен не знав, з якого саме моменту це почалося.
Може, тоді, коли всі навколо обговорювали, який альфа з ароматом снігу та криги такий крутий, а який омега з персиковим ароматом такий солодкий, а він нічого цього не відчував.
Може, тоді, коли телевізійні драми без втоми крутили сцени, де головний герой випускав феромони й зводив з розуму головну героїню, а він лишався байдужим.
Може, тоді, коли біля автобусних зупинок постійно змінювалися розкішні рекламні плакати дорогих парфумів із феромонами, а він знову ж таки нічого не відчував.
Він не міг сприймати нікого, і ніхто не міг сприймати його. Навіть уявлення про власний запах він мав лише завдяки тоненькому аркушику з результатами аналізів із лікарні.
Але ж він насправді існував.
Якось серед безсонної ночі Се Шен тишком-нишком думав про те, що він справді існує.
Подібно до того дельфіна, який від народження перебуває на іншій звуковій частоті, ніж решта його побратимів, скільки б разів він не посилав вітання чи заклики, у відповідь завжди лунатиме лише тиша.
Ніхто не здатний його почути.
Ніхто не покохає такого неповноцінного його.
Се Шен казав собі, що в цьому немає нічого страшного, до самотності можна звикнути. Він витратить усе своє довге життя на те, щоб звикнути до цього.
Проте це давнє переконання сьогодні було жорстоко розбите однією людиною.
Се Шен не розумів, що відбувається, але він справді відчув цей запах.
Спочатку він думав, що це марення, доки згодом запах горілки ледь не оп'янив його остаточно.
http://bllate.org/book/26661/3193396
Готово:
