Впродовж того часу, поки він запевняв себе, що йому потрібно охолонути, Ло Си заодно приготував сніданок.
Він напарував собі порцію сяолунбао.
У Се Чуцзи були європейські вподобання в їжі, в холодильнику лишився заморожений тост, тож він зробив сендвіч зі смаженим стейком.
Молоко було готовим.
Сендвіч нарізали й виклали на тарілку, сяолунбао теж спітніли від жару й дійшли до готовності.
Він поставив обидві порції сніданку на стіл і виявив, що після початкового шоку від того факту, що його власний хлопець не зовсім людина, прийняти це виявилося не так вже й важко.
Се Чуцзи все ще залишався Се Чуцзи, його хлопцем, просто його раса трохи змінилася, він не перетворився на іншу людину.
Невже через те, що Се Чуцзи не людина, він розлюбив Се Чуцзи? Ло Си вважав, що він ще не опустився до такого рівня.
Проте одне він ніяк не міг збагнути.
Якщо справжня сутність його хлопця — Ангел, водночас священний і прекрасний, то як він міг малювати такі безладні й хаотичні роботи?
Хіба що... якраз тому, що він Ангел, його естетика й настільки унікальна?
Ло Си, будучи звичайною людиною, ніяк не міг цього зрозуміти.
Можливо, відповідь крилася в його хлопцеві, але зараз це було не те питання, на яке варто звертати увагу.
Зупинившись перед дверима спальні, Ло Си відгорнув горло й прокашлявся.
— Сніданок готовий, ходімо поїмо, а про все інше поговоримо після їжі.
У відповідь — тиша.
Ло Си постукав у двері, але звуків усе одно не було.
Це ненормально.
Юнак повернув ручку, і перш ніж його зір встиг адаптуватися, він поринув у суцільну темряву.
Щось оповило його, міцно притиснувши до грудей.
Він почувався так, ніби опинився всередині величезного герметичного кокона, і саме через це джерело тепла відчувалося настільки гостро, що його неможливо було ігнорувати.
Дуже чіткий звук серцебиття — його власне.
Ангели були тілесними сутностями, що складалися з енергії, і серця у них не було.
Але обійми Се Чуцзи виявилися дуже теплими, у нього навіть майнула думка, що було б непогано побути так ще трохи.
Втім, зараз поїсти сніданок було важливіше, і Ло Си не хотів, щоб його сяолунбао охололи.
Він ледь помітно заворушився, трохи відштовхнувши людину від себе:
— Спочатку поїмо.
Ангел слухняно склав крила, його довге волосся, подібне до водоспаду, мерехтіло місячним сяйвом; він, як і раніше, зберігав свій величний та благородний вигляд, а на обличчі не читалося майже жодних емоцій.
Чомусь Ло Си здалося, що той виглядає дещо засмученим.
— Мені не потрібно їсти, — промовив Се Чуцзи.
Йому потрібен був поцілунок доброго ранку.
Але він усе одно покірливо пішов за Ло Си, який геть не вловив прихованого змісту сказаного, у їдальню.
Величні крила теж сховалися.
Завдяки цьому відчуття тиску від нього значно зменшилося, і тепер він виглядав набагато більш нешкідливим.
— Чи вплине на Ангела вживання людської їжі? — запитав Ло Си.
Під час тих кількох побачень, куди вирушав Се Чуцзи, вони з'їли чимало не надто здорових смаколиків, на кшталт морозива чи цукрової вати.
Він хвилювався, що Се Чуцзи насправді не може цього їсти, але через гордість намагався приховати це від нього.
На щастя, відповідь була негативною — ніякого впливу, він просто не потребував їжі як такої.
Ло Си планував залишити решту стейка із сендвічем на обід, а тим часом Се Чуцзи роздумував над тим, як саме пояснити аномалії у своєму тілі.
Він щиро вірив, що сьогоднішній день — лише прикра випадковість.
— Отже, сьогодні ти виказав себе лише через неуважність, а взагалі не планував розповідати про це нікому?
Ло Си замислився:
— Хоча так, зрештою, звучить це дещо неймовірно.
Він зовсім не сердився.
Навіть у найближчих людей можуть бути свої таємниці, і у нього самого теж знайшлися б речі, якими він не ділився з Се Чуцзи.
Значно важливішою за саму таємницю була реакція обох сторін після того, як секрет розкривався.
А Ангел лише не кліпаючи дивився на нього.
Це трохи збентежило Ло Си, і він на мить забув, про що саме збирався запитати чоловіка.
Навіть якщо Се Чуцзи виявився Ангелом, життя все одно мало тривати своєю чергою.
Згідно з початковим розподілом домашніх обов'язків, зараз мити посуд належало Ангелу.
Се Чуцзи й без того був високим, але за візуальними оцінками Ло Си, після перетворення на Ангела його зріст різко стрибнув сантиметрів на десять із гаком.
Міцний юнак із величним і суворим виразом обличчя, який зав'язав фартух і втиснувся біля кухонного столу, виглядав доволі мило.
Ло Си не втримався і потай витягнув телефон, сфотографувавши профіль свого хлопця.
Звук затвора в телефоні, де не була вимкнена безшумна епопея, пролунав надзвичайно чітко.
Вуха чоловіка, що мив посуд, сховані під сріблястим волоссям, ледь помітно затремтіли, і він мимоволі стиснув губи.
Його рухи стали трохи повільнішими й набагато обережнішими, наче в руках він тримав не звичайний посуд, а крихкий антикваріат, залишений невідомо з якого століття.
Зрештою, він був таким досконалим, втіленням сяйва, тож цілком нормально, що Ло Си захоплювався ним.
Серафим міркував саме так, і це лише посилило його тривогу щодо ранкового поцілунку, через що він з необережності розтрощив тарілку.
Ло Си:
— Пфф.
Юнак, що спирався спиною на одвірок їдальні, нарешті не стримав сміху.
— Чуцзи, ти виглядаєш таким милим.
Промовивши це, він водночас пригадав те запитання, яке ледь не забув.
— Гм, я бачив у багатьох джерелах, що Ангели не мають статі: вони можуть набувати жіночої форми, а можуть і чоловічої, це правда?
Через цікавість очі юнака сяяли:
— Я от думаю, якщо це можливо, чи зміг би ти приміряти ту сукню, яку я розробив раніше?
За професією Ло Си був дизайнером.
Се Чуцзи завмер, не втримавши сили, і зламав ще одну тарілку.
http://bllate.org/book/41033/5222752
Сказали спасибо 0 читателей