У Бай так і приліг, поки не заснув, но не зміг своєю собачою головою додуматися до відповіді.
У Бай знову прокинувся вже в невеликій, але затишній кімнаті.
У Бай підняв свою маленьку собачу голову й озирнувся навколо — нікого не було. Його маленький ніс двічі смикнувся, і він відчув слабкий, солодкуватий аромат.
Його ротик сам собою двічі клацнув: м-м-м, запах людського м'яса, такий смачний, схоже, це був ще зовсім маленький малюк-дівчинка.
Хоча У Бай ніколи в житті не їв людського м'яса — він завжди їв виключно кристалічні ядра, виколупуючи їх чужі голови, — зараз він був надто голодний, щоб перебирати.
Нічого не вдієш, від такого запаху і справді слинки потекли.
— Тяф-ау, ау-у-у...
У Бай двічі гавкнув, усвідомивши, що тепер він — собака.
Але ж зачекайте, щось не так! Він же перетворився на пса, тоді чому запах людського м'яса здався йому таким привабливим?
У Бай відчув, що його собачий мозок зараз закипить.
О боже!
Ця собача голова виявилася навіть дурнішою за його колишній мізки зомбі.
Хтось за дверима почув гавкіт цуценя, підійшов з мискою і штовхнув двері.
У Бай глянув і охнув: виявилося, що це хлопчисько. Причому такого віку, що під час апокаліпсису їх ще обов'язково тягали на примусові заняття. Судячи з усього, з його організмом і справді щось було не так, принаймні з нюхом — інакше як пояснити те, що він переплутав хлопчика з дівчинкою?
Судячи з собачого зору У Бая, цьому малюкові на вигляд було років одинадцять-дванадцять.
Хлопчик підійшов до ліжка з мискою в руках, простягнув руку й погладив У Бая по собачій голові.
— Маленьке цуцик, ти прокинувся? — з цими словами він просунув миску ближче до У Бая, поставив її поруч і, сяючи від радості, подивився на нього.
— Цуцик, їж скоріше, це я спеціально для тебе залишив. — З цими словами він знову погладив У Бая по голові.
Треба визнати, гладити його виявилося напрочуд приємно.
Розслабившись від ласк, У Бай покірливо зазирнув у миску.
І завмер у повному шоці.
Невже собача їжа в цьому світі вже зрівнялася з жижею з мозку зомбі?
Дивлячись на сіро-коричневу клейку масу, в якій плавали якісь чорні невідомі шматочки, він мимоволі згадав одну невимовну субстанцію, а дивний запах, що долинав від миски, остаточно занурив У Бая в темряву — здавалося, у цього життя більше немає надії. Єдине, в чому він був упевнений: ця жижа точно не була тією самою невимовною річчю, хай і трохи рідкуватою, але точно ні!
Та й з чого б раптом? Судяci з його собачої інтуїції, хіба може річ, що викликає огиду у справжнього собаки, бути чимось подібним? Нi, ні за що, інакше навіщо б існувала стара приказка...
Оговтавшись від шоку, У Бай витріщився на хлопчика.
У цьому погляді читалося: ти серйозно? Ти збираєшся годувати цим маленького цуцика?
Хлопчик усміхнувся. Його очі сяяли так, ніби в них заховалися зірочки.
— Цуцик, їж швидше, я ж спеціально для тебе залишив. Це ж із мого власного пайку сьогоднішнього!
Шок У Бая став ще сильнішим: тут навіть люди їдять таке! У Бай жахнувся, У Бай був просто розбитий — навіть коли він сам був зомбі, він ніколи не їв настільки огидної речі. Наляканий У Бай почав люто кликати систему в своїй голові.
— Система, система, куди це ти мене закинула? Що за світ такий? Який нормальний хлопець харчується всякою бовтанкою на кожному кроці? Мені, псу, і те шматок в горло не лізе. Що це за світ узагалі? Чи можна тут вижити, чи краще дозволити цим проклятим Зергам зжерти нас усіх під зав'язку?
Система 0000 теж була приголомшена, але відповіла У Баю з крижаним спокоєм:
— Ой, та не роби з мухи слона. Хлопчик перед твоїм носом — узагалі-то Зерг. А що ти хотів від зергової їжі? Звикнай.
Побачивши перед собою цю «страфу», У Бай остаточно припинив опір. Він вирішив наїстися хоча б перед смертю: яка різниця, завдання так завдання, і хай мова йде про виживання всього зоряного рою Зергів — якщо не докласти зусиль, як ти дізнаєшся, на що здатен?
— Система, система, я беру завдання!
0000 не знало, плакати йому чи сміятися, але врешті-решт махнув рукою — втім, ніякої особливої шкоди для нього не було, ну триста років, подумаєш, переживе.
Тим більше, якщо господар сам зголосився виконати місію, вона обов'язково завершиться успіхом. Цього господаря воно спеціально відібрало для виконання місії в космосі Зергів, і для нього це завдання — легше легкого, незважаючи на те, що зараз він лише місячне цуценя.
— Дзень! Шановний хосте, вітаємо, ваше завдання прийнято, будь ласка, виконайте його якомога швидше.
— Хосте, ви успішно отримали нагороду за виконання завдання — новачковий подарунковий набір, будь ласка, заберіть його якомога швидше.
— Отримати набір для новачків!
Щйно ця думка промайнула в свідомості У Бая, перед його очима спалахнуло яскраве золоте світло і розсипалися феєрверки.
— Дзень! Вітаємо, хосте, ваш набір для новачків відкрито.
Разом із цим голосом, що пролунав у голові У Бая, перед ним з'явився прозорий блаженно-блакитний електронний екран.
На ньому списком зазначалися предмети, що випали з подарункового набору.
Захисний костюм (1 шт.): дозволяє носію перебувати у відкритому космосі протягом 20 хвилин.
Швидкісні черевики (1 шт.): збільшують швидкість пересування користувача максимум удвічі.
Енергетичний силовий щит (1 шт., час дії — 12 годин): здатний витримати 3 атаки масштабного рою Зергів.
Локшина швидкого приготування (2 пачки): звичайна людська локшина швидкого приготування.
Сосиски (1 упаковка): звичайні людські сосиски.
Питательный раствор (5 штук): вгамовує голод і повертає сили.
М'ясна каша (10 порцій): ідеальний прикорм для вирощування малюків.
Усі інші речі У Бай просто проігнорував: у цю критичну хвилину його погляд зачепився виключно за ту саму миску м'ясної каші.
Хоча для дорослого пса м'ясна каша навряд чи зрівнялася б зі справжнім м'ясом, У Бай зараз був усього лише місячним цуценям! Хіба це не найкращий прикорм для малюків? А він зараз і є той самий малюк.
Виходило, ця м'ясна каша була неймовірно доречною.
Якраз те, що потрібно його маленькому собачому шлунку.
М-м, цей цуцик вирішив в односторонньому порядку оголосити систему своїм найкращим другом.
Побачивши в новому наборі м'ясну кашу, У Бай витягнув лапу і злегка штовхнув миску, яку хлопчик поставив перед ним, ближче до самого малюка.
http://bllate.org/book/28634/3461518
Сказали спасибо 0 читателей