— Секретний ключ у моїх руках — це гаряча картоплина, краще позбутися його раніше, — промовила Нин Вэй. — Я хочу жити мирним життям.
Гао Линь замислився. Зовні він усе ще вдавав розслабленого, але в душі не наважувався втрачати пильність.
Нин Вэй більше нічого не казав, мовчки чекаючи, поки Гао Линь усе обміркує.
Для Теневого Сича Нин Сюй, яким би важливим він не був, у порівнянні з Проектом «Антипод» залишався дрібницею. Якщо вдасться використати його в обмін на Секретний ключ, це принесе лише користь і жодної шкоди. Але справа була надто несподіваною, а вигода — занадто велетенською, тож доводилося ретельно зважувати, чи можна довіряти Нин Вэй і чи немає в нього інших прихованих намірів.
Обидва деякий час мовчали. Гао Линь допив келих вина і кинув іншу тему:
— Чув, ти збираєшся одружитися з новим комісаром Лянь И.
Нин Вэй не став заперечувати:
— Угу.
— Ти весь цей час перебував тут... — Гао Линь замовк на півслові, зіставивши попередні вчинки Нин Вэй, і швидко дійшов висновку: — Щойно втік.
Нин Вэй знову нічого не заперечив.
Гао Линь підняв перед ним великий палець. Хоча він і не знав, як саме Нин Вэй це вдалося, втекти з рук Лянь И було й справді непросто.
— Проте з Лянь И важко впоратися, до того ж є...
— Пане Гао, — перервв його Нин Вэй. У вологих кутиках його очей читалася холодна відстороненість; він анітрохи не дратувався через спроби Гао Линя ухилитися від теми й поговорити про сторонні речі, а лише прямо й рівним голосом дивився на співрозмовника, повертаючи розмову до суті: — Вибір у моїх руках.
— Я можу укласти угоду з будь-ким. Якщо я обрав тебе, то лише тому, що ти опинився під рукою.
У потрібний час у потрібному місці. Не тому, що ти такий важливий, і не тому, що в мене немає іншого виходу. Тільки й усього.
Нин Вэй усе так само спокійно сидів, його тихий вираз обличчя здавався навіть м’яким і нешкідливим. Гао Линь якийсь час дивився на нього, після чого не став говорити нічого зайвого. Він підвівся, підійшов до Нин Вэй і протягнув руку:
— Приємно мати справу.
Столиця Нового Союзного Державства межує з морем. Гао Линь влаштував так, щоб Нин Вэй покинув країну на океанському вантажному суді, який мав зробити проміжну зупинку в прибережній протоці, після чого той зміг би потрапити до Віки літаком.
Довгий гудок пароплава розірвав нічне небо, і вантажне судно віддалило швартові. Нин Вэй сидів біля вікна, а під ногами відчувалося глухе гудіння й тремтіння машин. Ця величезна махина, керована силою течії та гвинтів, у величезному і плавному розвороті спрямовувала свій ніс на темну й безкраю морську гладінь.
— Розслабся трохи.
Гао Линь увійшов усередину, сів на найближче до Нин Вэй місце й накинув йому на спинку стільця товсте пальто, яке тримав у руках.
Нин Вэй кинув погляд на пальто й вимовив:
— Дякую.
— Настільки нервуєш? — жартівливим тоном запитав Гао Линь.
Нин Вэй завжди залишався тихим. Навіть обговорюючи приголомшливі угоди, він не виявляв жодних емоцій. Окрім двох висунутих умов, його матеріальні бажання були вкрай низькими. Гао Линь весь цей час мовчки спостерігав за ним, а той спокійно дозволяв за собою спостерігати, більшу частину часу дивлячись кудись у далечінь і витаючи у хмарах, анітрогу не зважаючи на зміни навколо. Така байдужість або ж відстороненість змушували Гао Линя розуміти його все менше й менше.
Але зараз усе було інакше.
Нин Вэй демонстрував ледь помітну тривогу.
Він, як і зазвичай, сидів тихо, проте його погляд більше не був розсіяним — час від часу він дивився на вузьку смугу води між причалом і судном. Навколо незримо витав запах полину; нехай навіть цей низькосортний Омега й носив пластир, що пригнічує феромони, він не міг повністю контролювати свої справжні емоції в цю хвилину — феромони не обдуриш.
Він нервував або навіть боявся.
У голові Гао Линя раптово виникла дивна думка: настільки могутній і невловимий шпигун насправді стоїть на краю стрімкого урвища, і про цю хитку небезпеку знає тільки він сам. Суперечливе відчуття надриву в цьому Омезі пробуджувало величезне бажання володіти ним.
Погляд Гао Линя змусив Нин Вэй відчути легкий дискомфорт. Він відвів погляд від вікна, подивився прямо на Гао Линя і знову перетворився на того самого загадкового Нин Вэй.
— Хіба ти сам не нервуєш? — запитав він.
Гао Линь пожав плечима і зізнався:
— Звісно. Поки ти не опинився у Віці і поки не отримано Секретний ключ, можливі будь-які зміни.
Хоч яким би ретельним був його план, він не міг гарантувати, що поїздка пройде гладко.
А наступної секунди, ніби на підтвердження його слів, вантажне судно раптово затряслося з такою частотою і силою, що здавалося, ніби воно зараз розвалиться на частини. Слідом за цим величезна сила інерції кинула людей на спинки стільців.
Обличчя Гао Линя різко змінилося.
Задзвенів телефон. Гао Линь відповів на дзвінок, у слухавці пролунав квапливий і нерозбірливий голос. Помітивши, що обличчя Гао Линя стає дедалі похмурішим, Нин Вэй чітко зрозумів: цього разу втекти не вдасться.
Навіть якщо контейнеровоз ще не повністю відійшов від причалу, екстрене гальмування — вкрай небезпечний крок. Вантажне судно — це не автомобіль, його не можна зупинити «одним натисканням на гальмо». Його зупинка й запуск — процес повільний, важкий і потребує точних розрахунків, і в разі екстреного гальмування він призведе до незліченних збитків.
Величезна інерція не дозволяла судну зупинитися миттєво. Капітан уже віддав наказ кинути якір з обох бортів одночасно, і під потужним натягом корпус корабля видав глухий скрегіт розриву.
Гао Линь так стиснув зуби, що здавалося, ніби вони зараз тріснуть:
— Ходімо.
Ховати Нин Вэй на кораблі більше не було сенсу. Раз супротивник зміг зупинити судно, сховати людину вже не вдасться.
Темно-червона палуба під світлом прожекторів вилискувала маслянистим блиском. Лянь И загасив недопалок об підлогу, і на червоному покритті залишився наліт попелу.
Засунувши руки в кишені, він підняв підборіддя, дивлячись на Нин Вэй, який стояв біля Гао Линя, даючи зрозуміти, щоб той підійшов.
Нин Вэй ще нічого не встиг зробити, як Гао Линь уже не витримав пихатої манери Лянь И:
— Старший полковник Лянь, хоч ви й обіймаєте високу посаду і маєте владу, вам не слід було за допомогою надуманих звинувачень силоміць зупиняти моє судно. Новий комісар зловживає службовими повноваженнями, чи ви не боїтеся, що я подам скаргу до Військової ради?
Лянь И байдуже перевів погляд з обличчя Нин Вэй на Гао Линя.
— Раз надійшов донос, що на твоєму судно сховані небезпечні особи та заборонені предмети, його слід перевірити. Радіоактивні матеріали, біологічна зброя — хтозна, що там є. — Лянь И чудово вмів говорити казенними фразами. — Якщо відпустити тебе без перевірки, а потім зіпсується репутація, хіба пан Гао не виявиться скривдженим?
Гао Линь на секунду задихнувся від обурення, а потім пригорнувся ближче до Нин Вэй.
Вони стояли пліч-о-пліч, і в цьому негласно простежувалося якесь дивне взаєморозуміння, що натомість робило Лянь И ще більшим протилежним боком конфлікту.
Лянь И примружив очі, його чорні зіниці невідривно свердлили Нин Вэй.
Нин Вэй бігав уже три дні, був одягнений у чуже пальто і навіть припіймані на гарячому не виявляв жодних емоцій — у його поведінці відчувалася якась очікувана прямота і байдужість до наслідків. Проте синява під очима все ж видавала його: все тіло було оповите невидимою втомою і виснаженням, він дещо схуд — водночас і до болю ненависний, і жалюгідний.
— Куди це пан Гао зібрався везти мого Омегу?
Легкий вітерець пронісся палубою, донісши слова Лянь И. Слово «моя» прозвучало з особливим наголосом.
На обличчі Гао Линя з’явився дивний вираз, ніби він щойно згадав про цю людину:
— Цей гарний і тендітний Омега пару днів тому вщент розніс моє казино і виграв чимало грошей. Я захоплююся ним, і тепер ми друзі. Хіба я не маю права взяти друга в морську подорож?
Лянь И не хотів витрачати час на порожні балачки з Гао Линем і прямо кинув Нин Вэй:
— Іди сюди.
Темне море тяглося безкрайньо, а палуба яскраво заливалася світлом.
Обидві сторони не стали довго затягувати це мовчазне переслідування. Нин Вэй відчув холоднечу і щільніше закутався в пальто, повільно крокуючи до Лянь И.
Але він не встиг зробити й кроку, як Гао Линь різко нахилився до нього і голосом, достатньо гучним, щоб почули інші, промовив:
— Наша домовленість діє вічно, заходь у гості в будь-який час.
Нин Вэй не подивився на нього, на мить зупинився, а потім рушив далі.
Навіть не наближаючись до Лянь И, можна було відчути ту гнітючу ауру жорстокості й люті, що виходила від нього. Напевно, мало хто міг витримати прямий погляд Лянь И — на дні його очей таїлася бездонна чорнота, позбавлена хоч крихти тепла чи світла.
Пальці, сховані в рукавах, злегка тремтіли. За мить Лянь И міцно вхопив його за зап’ясток разом із рукавом.
Лянь И привів із собою лише чотирьох охоронців — тих самих чотирьох, що охороняли бічний корпус у Гуаньланьшані. Поїздка не супроводжувалася гучним галасом, і він навіть не став виставляти напоказ свій службовий статус, проте це анітрохи не завадило йому без жодних докорів сумління, спираючись лише на одне звинувачення, змусити чужий корабель зупинитися.
Перш ніж зійти з палуби, він холодно глянув на Гао Линя і попередив:
— Ця перевірка є секретною операцією першого рівня. Якщо про це випадково стане відомо, боюся, доведеться ретельно перевірити всі судна пана Гао, що виходять із портів.
Сказавши це, він рішуче пішов геть.
Глава 17. Бессердечний
Щойно сівши в автомобіль, Лянь И відштовхнув руку Нин Вэй, ніби дотик до нього був чимось огидним.
Нин Вэй притулився до вікна, опустивши голову і дивлячись на власні туфлі. Він від початку й до кінця не вимовив жодного слова. Він анітрохи не здивувався тому, що Лянь И так швидко його знайшов, і не виявляв жодної цікавості, бачачи перед собою невідомість після затримання, він здавався абсолютно байдужим.
Лянь И теж більше нічого не казав, сидячи на деякій відстані. Машина стрімко мчала в бік Гуаньланьшаня, вуличні неонові вогні один за одним проносилися за вікном, відбиваючись на його то блідому, то вкритому тінню обличчі.
Тиск у салоні впав до крижаного, дихання Лянь И було чути гранично чітко. По дорозі йому зателефонували, очевидно, по робочих справах; він відповів коротко і роздратовано, кинув «угу» і одразу скинув дзвінок.
Щойно автомобіль зупинився, Лянь И відчинив дверцята, виліз наружу, обійшов машину з іншого боку і, вхопивші Нин Вэй за зап’ясток, витяг назовні.
Він діяв грубо, розвіявши залишки своєї колишньої зовнішності ввічливості, і Нин Вэй ледь не впав від його ривка. У вітальні горів лише настінний світильник; Тетушки Мэй не було — то вона вже спала, то кудись пішла.
Нин Вэй волоком потягли нагору. Минувши гостьову спальню, Лянь И навіть не зупинився, а просто штовхнув двері головної спальні і штовхнув туди Нин Вэй.
— Ні слова не кажеш, прикидаєшся мертвим, так?!
Навіть опинившись на краю загибелі, він усе ще вдається до психологічного тиску, ігнорування і якихось інтриг.
Лянь И провів рукою по волоссю, зірвав краватку і кинув її на підлогу. Він прикусив ясна, залоза на потилиці пульсувала — нагромаджений за кілька днів вогонь був готовий вирватися назовні.
— Ти, блядь, уявляєш, хто такий Гао Линь? Ти збирався піти з ним?! Навіщо?! Що ти йому пообіцяв? — град питань звучав агресивно й ультимативно.
Сам Гао Линь балансував на межі між законом і злочинним світом, контролюючи вісім відсотків тіньової економіки столиці Нового Союзного Державства. Його статус у міжнародних синдикатах торговців зброєю був украй високим, він заробляв на життя кривавим бізнесом у найнебезпечніших сферах, і ніхто в ділових чи політичних колах не хотів переходити йому дорогу. Існували навіть чутки, що він є «провідником» синдикату Теневий Сич у Новому Союзному Державстві.
— Говори!
У Лянь И було привабливе і зухвале обличчя: коли він посміхався, то виглядав розбещеним серцеїдом, а коли злився — похмурим і зловісним. Якщо він справді гнівався, у його очах проступала чиста, холодна кровожерливість, від якої холонуло спиною.
http://bllate.org/book/25857/3089322
Сказали спасибо 0 читателей